Національний університет кораблебудування імені адмірала Макарова
Місто змушене буде закупить за бюджетні гроші нові контейнери.
Це все витрати, це все гроші, які ми могли б спрямувати на щось більш потрібне, наприклад, на допомогу ЗСУ, але витрачаємо на купівлю сміттєвих баків, бо їх псують. Тому, якщо побачите новину, що ми придбали сміттєві баки - не дивуйтесь та не зліться, бо це доводиться робити саме через тих, хто не цінує майно та шкодить Миколаєву. Можете їм «подякувати», - резюмував мер Сєнкевич. (ДЖЕРЕЛО)
Однак є й позитивні приклади, так у парку «Ліски» встановили контейнери для роздільного збору сміття.
Містян закликають свідомо сортувати відходи. (ДЖЕРЕЛО)
Мешканці ЄС масово скаржаться на незручні кришки, які наразі складно відривати!
Як директива ЄС від 2018 р.- сприяє скороченню одноразових пластикових відходів.
Нові пластикові кришки – так що за цим стоїть?
Це пов'язано з тим, що пластикові пляшки у Європі змінюються через нові правила ЄС.
Можливо, ви вже стикалися із новими пластиковими кришками, які кріпляться до пляшки. Якщо ні, то скоро зіткнетеся, оскільки з липня вони почнуть використовуватися в Європі. Тепер замість звичних нам кришок, які повністю відкручуються, з'явилися додаткові смужки пластику, що з'єднують кришку з пляшкою, і ця невелика зміна здатна вплинути, забезпечуючи переробку пляшок, і жодна кришка не залишиться без уваги!
Окремі кришки були заборонені в рамках масштабнішого плану боротьби з пластиковими відходами в Європі. За даними досліджень, вони є одним з найбільш забруднюючих одноразових пластикових виробів на пляжах, та в даний час велика їх кількість не переробляючись, потрапляє в моря і океани. (джерело)
Зразково працюють закони поводження зі сміттям у Німеччині
Головний принцип Німеччини — раціональність!
Німецька любов до порядку відома всьому світу. Чи варто дивуватися, що систему збору та утилізації сміття жителі Німеччини налагодили до досконалості? З 1991 року на території країни діє система «Duales System Deutschland GmbH». Вона зобов’язує всіх виробників продукції нести відповідальність за рециклінг або утилізацію товарної упаковки. Для цього потрібно зменшувати розмір тари, а також платити в казну держави збір за утилізацію відходів. Велика частина компаній Німеччини вже перейшла на випуск упаковки, що розкладається, або упаковки, придатної для вторинної переробки.
КРУГОВА ПОРУКА
Підприємства, які не дотримуються вимог збереження екологічних законів, вже не можуть вести бізнес на території Німеччини. А як поставлена справа на рівні простих мешканців?
Власники приватних, а також мешканці багатоповерхових житлових будинків в цій країні вже багато років збирають сміття роздільно. Мешканці «багатоповерхівок» несуть ще й групову відповідальність за порядок на задніх дворах, де розташовані сміттєві контейнери. Якщо хтось із мешканців буде складувати ТПВ абияк, до всього будинку будуть негайно застосовані штрафні санкції. Про порушення в муніципалітет міста повідомлять співробітники сміттє-переробної компанії, які забирають відходи на переробку.
Система «покарання грошима» працює в Німеччині відмінно: якщо громадяни будуть наполягати на своєму небажанні розділяти сміття за категоріями, цю працю візьме на себе підприємство з утилізації ТПВ, а для «впертого» у кілька разів відразу підвищать тариф на вивезення сміття.
Можливо, така корисна практика роздільного збору втор-сировини скоро приживеться і в Україні.
СОРТУВАННЯ ЗА КОЛЬОРОМ І ПРИЗНАЧЕННЯМ
Поруч з будинками і офісними будівлями в містах та котеджних селищах Німеччини можна побачити кілька різнокольорових баків для різних категорій сміття. На кожному — кодовий замок. Такі ж контейнери стоять на міських вулицях, але в них можна викидати сміття безкоштовно. Жовті баки — для пластику, блакитні — для паперу та картону (хоча в одному баку часто є два відділення для різного виду втор-сировини), коричневі — для харчових відходів і різної органіки, які викидаються в чистому вигляді, без пластикових пакетів. У ці ж коричневі баки двірники викидають зістрижену з газонів траву, опале листя, гілки дерев. Сірі баки — для іншого сміття.
Кожен вид побутових відходів з баків забирають за графіком, в різні дні тижня. Ці графіки можна знайти на сайтах міських муніципалітетів. Також вони розсилаються поштою і SMS всім мешканцям в окрузі.
ГРОШІ ЗА ТАРУ МОЖНА ПОВЕРНУТИ
Скляні пляшки і банки німці збирають місяцями в громадських підвалах і коморах, причому скло додатково сортується за кольором: безбарвне, зелене, коричневе, різнобарвне дизайнерське. Скляні відходи раз на два тижні забирає окрема склоприбиральна машина. Але склотару в великих містах можна здати і в спеціальні скриньки-автомати в магазинах, які видають дрібні гроші. А ще є особливо дбайливі німці, які не лінуються привезти порожні скляні банки і пляшки в магазин, де вони придбали товари. Справа в тому, що під час покупки продуктів у скляній упаковці з покупця утримується Pfand — залогова сума за тару. Такий же податок утримується за алюмінієві бляшанки, їх теж накопичують у великій кількості і здають в магазини, закидаючи в спеціальний автомат. Як скляні, так і пластикові пляшки перед здачею бажано очистити від етикеток. Пластикові та металеві кришечки збираються окремо.
ПОКОРИСТУВАВСЯ — ВІДДАЙ ІНШОМУ
Окрема історія в Німеччині зі збором металу й побутової техніки.
У кожному районі є графік, за яким спеціальна бригада утилізаторів (кілька дужих молодців в уніформі) забирають старі холодильники, пральні машинки, меблі, металевий лом. Щоб здати сміттярям якісь великогабаритні предмети, мешканцям треба заздалегідь, за тиждень або навіть місяць, сповістити про свої наміри телефоном утиль-контору. А ще заплатити за вивезення деяку суму: від 50 до 120 Євро.
Якщо громадяни затіяли ремонт — замовляють для свого будівельного сміття контейнер за 50 Євро. Його встановлять на подвір’ї в належний термін, а потім відвезуть.
У ФРН, як і в багатьох інших європейських країнах, існує правило: якщо побутова техніка зламана, у ній відрізають кабель. А якщо вона ще може послужити новому власнику, її виставляють на смітник з приклеєним стікером: «справне». Звідти її можуть забрати люди з низьким рівнем доходу, яким не по кишені покупка нової техніки для дому.
На вулицях міст можна зустріти великі зелені ящики «Армії порятунку» та інших благодійних організацій, куди можна покласти випраний одяг, взуття, іграшки та інші пожертвування для малозабезпечених громадян. Але й у дворах німці нерідко викладають поруч зі сміттєвими контейнерами одяг або взуття б/в, які можуть стати в пригоді біднякам або бездомним.
КОЖНІЙ ДРІБНИЧЦІ — СВОЯ ЧЕРГА
Як у всіх цивілізованих країнах, що дбають про поліпшення екології, в Німеччині окремо збирають масу різних штучок, які потім йдуть на спеціальну переробку. Окремо, місяцями або навіть роками, німці збирають лампочки, батарейки, пластикові шнури від навушників і побутової техніки, мобільні телефони, плеєри, планшети та інші дрібні гаджети, гумові вироби, дзеркала, кераміку, порцеляновий посуд, деревинки і навіть різдвяні ялинки, які потім переробляються в компост і йдуть на добрива для дерев в лісопарках і скверах.
ЕНЕРГІЯ ЗІ СМІТТЯ
Кожен житель ФРН відправляє на переробку близько 415 кг вторинної сировини на рік, з яких приблизно 40 кг становить пластикове сміття (це більше, ніж в інших країнах Євросоюзу). Однак ретельний підхід до переробки ТПВ дозволив німцям додати мільярди доларів у казну держави і одночасно поліпшити екологічну обстановку.
Все сміття, що надходить на станції переробки вторсировини, спершу ретельно сортується за кількома показниками: вид, склад, розмір, вага та ін.
Потім близько 70% пластика надходить на рециклінговий завод. На переробку повністю відправляється скло та макулатура. А деяка частина відходів, які не можна переробити, використовується в енергетиці як паливо.
Сміттєспалювальні заводи в країні повністю механізовані. Великим підприємством керують лише 2-3 оператора.
Як це відбувається?
Ось опис роботи спец-підприємства в місті Нюрнберг:
Завантажені сміттєвози, які заїжджають на територію заводу, вивантажують привезене сміття до величезного бункеру. Потім залізна «рука» перемішує його, щоб зробити купу сировини більш однорідною. Через скляні стіни за процесом стежить машиніст, керуючий роботом. Через деякий час механічна «рука» завантажує сміття до воронки котла, звідки воно потрапляє до камери горіння.
Сміття спалюють плазмою за високої температури. Водночас повітря проходить через численні очисні фільтри. Шлак, що утворюється, висипається в басейн з водою для охолодження, а потім стрічкою транспортера переміщується в шлако-бункер. Далі шлакова зола сортується на метал, неметал і незгорілі фрагменти (метал зі шлаку витягує магніт).
На стадії очистки відпрацьованих газів формується рідкий соляний розчин, в якому зв’язується значна частина шкідливих речовин, що містяться у відходах (здебільшого важкі метали). Зі з’єднань сірки, що містяться у відходах, витягають гіпс. Отриманий на заводі шлак використовується в будівництві, метали надходять на переробку, а летючі золи та солі використовуються в хімічній промисловості.
Сьогодні чистий обсяг відходів в Німеччині становить щорічно до 350 млн тонн. Відходи будівництва та знесення (включно з дорожніми) складають близько 60 відсотків від загального обсягу цих відходів. Близько 14 відсотків є муніципальними відходами. Частина відходів, відомих як «небезпечні», становить близько п’яти відсотків.
Виходить, що у п’ятиетапній ієрархії поводження з відходами в Німеччині закладено основні послідовності запобігання, повторного використання, переробки виробничих відходів та іншого сміття, включаючи утилізацію і, нарешті, знищення відходів. Отже, економіка утилізації в першу чергу спрямована на запобігання збільшенню кількості відходів, а потім вже на вторинну переробку. А захист навколишнього середовища завжди в центрі.
джерело: https://vtorma.ua/ua/yak-nimechchini-utilizovuyut-vidhodi/
Зовсім інакше відбуваються нововведення в Миколаєві...
У Миколаєві останнім часом почастішали випадки горіння пластикових контейнерів для сміття. Лише за останню добу у Центральному районі міста згоріло дев'ять таких контейнерів. Причини встановлюються, але це схоже не на випадковість, а на підпал.