( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 30, ст.283 ) 
{ Вводиться в дію Постановою ВР N 75/94-ВР від 01.07.94, ВВР, 1994, N 30, ст.284 } 
{ Із змінами, внесеними згідно із Законами 
N 783-XIV ( 783-14 ) від 30.06.99, ВВР, 1999, N 34, ст.274 
N 2509-IV ( 2509-15 ) від 05.04.2005, ВВР, 2005, N 20, ст.278 
N 3260-IV ( 3260-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 15, ст.126 
N 3421-IV ( 3421-15 ) від 09.02.2006, ВВР, 2006, N 22, ст.199 
N 760-V ( 760-16 ) від 16.03.2007, ВВР, 2007, N 23, ст.301 
N 1026-V ( 1026-16 ) від 16.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.444 
N 3038-VI ( 3038-17 ) від 17.02.2011, ВВР, 2011, N 34, ст.343 
N 4318-VІ ( 4318-17 ) від 12.01.2012, ВВР, 2012, N 39, ст.464 
N 4845-VI ( 4845-17 ) від 24.05.2012, ВВР, 2013, N 16, ст.138 
N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012, ВВР, 2014, N 4, ст.61 
N 327-VIII ( 327-19 ) від 09.04.2015, ВВР, 2015, N 26, ст.220 
N 2095-VIII ( 2095-19 ) від 08.06.2017, ВВР, 2017, N 32, ст.344 } 

Цей Закон визначає правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України, а також для громадян. 

​

У цьому Законі вживаються такі поняття: "енергозбереження" - діяльність (організаційна, наукова, 
практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів;"енергозберігаюча політика" - адміністративно-правове і фінансово-економічне регулювання процесів видобування, переробки, 
транспортування, зберігання, виробництва, розподілу та використання паливно-енергетичних ресурсів з метою їх раціонального використання та економного витрачання; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному

господарстві; "раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів" - досягнення максимальної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів при існуючому рівні розвитку техніки 
та технології і одночасному зниженні техногенного впливу на навколишнє природне середовище; 

​

 Абзац п'ятнадцятий преамбули виключено на підставі Закону N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

{ Абзац шістнадцятий преамбули виключено на підставі Закону N 5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

Терміни "енергосервіс" та "енергосервісний договір"вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" ( 327-19 ); {

 

Преамбула 
доповнено новим абзацом згідно із Законом N 327-VIII ( 327-19 ) від 09.04.2015 } 
"вторинні енергетичні ресурси" - енергетичний потенціал продукції, відходів, побічних і проміжних продуктів, який утворюється в технологічних агрегатах (установках, процесах) і не 
використовується в самому агрегаті, але може бути частково або повністю використаний для енергопостачання інших агрегатів (процесів); "нетрадиційні та поновлювані джерела енергії" - джерела, що постійно існують або періодично з'являються в навколишньому природному середовищі у вигляді потоків енергії Сонця, вітру, тепла Землі, енергії морів, океанів, річок, біомаси. 
Р о з д і л I 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 
Стаття 1. Завдання законодавства про енергозбереження Метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження. 
 

Стаття 2. Законодавство України про енергозбереження Відносини у сфері енергозбереження на території України регулюються цим Законом, іншими актами законодавства України. 

 

Стаття 3. Основні принципи державної політики енергозбереження 

 

Основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є: 
а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб; 
б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно-технічних заходів управління; 
в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів; 
г) наукове обгрунтування стандартизації у сфері енергозбереження та нормування використання паливно-енергетичних ресурсів, необхідність дотримання енергетичних стандартів та нормативів при використанні палива та енергії; 
д) створення енергозберігаючої структури матеріального виробництва на основі комплексного вирішення питань економії та енергозбереження з урахуванням екологічних вимог, широкого 
впровадження новітніх енергозберігаючих технологій; 
е) обов'язковість державної експертизи з енергозбереження; { Пункт "е" статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3260-IV ( 3260-15 ) від 22.12.2005 } 
є) популяризація економічних, екологічних та соціальних переваг енергозбереження, підвищення громадського освітнього рівня у цій сфері; 

{ Пункт "ж" статті 3 виключено на підставі Закону N 5463-VI 
( 5463-17 ) від 16.10.2012 } 

{ Пункт "з" статті 3 виключено на підставі Закону N 5463-VI 
( 5463-17 ) від 16.10.2012 } см.повн.текст

​

см.  Нормативно-правові акти 

​