Методики розрахунку

19. За час роботи між капітальними ремонтами ККД насосів знижується. Розрахунок зниження ККД (ηнап) здійснюється за графіком зниження ККД насоса після капітального ремонту залежно від напрацювання (годин) і числа обертів за хвилину, наведених у додатку 4 до цієї Методики, залежно від напрацювання (тис. годин) після останнього капітального ремонту для насосів з різним числом обертів.

​​

​

Забороняється експлуатація насосів, у яких розрахунковий або фактичний ККД знижений більше ніж до:

• 55% - для насосів, що працюють на питній воді;

• 50% - для насосів, що працюють на стічній воді.

​​

​

Напрацювання за рік береться:

• а) для горизонтальних і вертикальних насосів, що працюють на питній воді або технічній воді, - 5000 год/рік; міжремонтний строк - 4 роки;

• б) для горизонтальних і вертикальних насосів, що працюють на стічних або дренажних водах, - 4000 год/рік; міжремонтний строк - 3 роки;

• в) для занурених і штангових насосів, що працюють у свердловинах на питній воді, - 8000 год/рік; міжремонтний строк - 2 роки.

​​

​

20. При експлуатації насосів, що працюють безпосередньо на мережу водопостачання, виникають додаткові витрати електроенергії, не враховані у формулі (2), унаслідок їх роботи під час мінімального водоспоживання в режимах, близьких до холостого ходу (Wхх). Ці витрати визначаються за формулою

Wxx = Txx × Nxx × Kxx, кВт·год,

​

(4) де:

Тхх -річний орієнтовний строк роботи насосів у період мінімального водоспоживання (у середньому 4 год/добу), год;

 

​

Nхх -середня загальна встановлена потужність насосного обладнання, що працює за графіком у період мінімального водоспоживання, кВт;

 

​

Кхх = 0,5 -коефіцієнт завантаження насосного обладнання на режимах, близьких до холостого ходу.

​​

​

21. При експлуатації насосів водозабірних свердловин (Wс) враховуються додаткові витрати електроенергії на генеральну перевірку (дезінфекцію, промивання, визначення дебіту та динамічного рівня), що визначаються за формулою

Wc = Tгп × Nгп × Кгп, кВт·год,

​

(5)

де:

Тгп = 72 год -середній річний строк роботи свердловини для технологічних потреб;

​

​

Nгп  -загальна встановлена потужність насосного обладнання свердловин, що працюють (за паспортом підприємства), кВт;

​​

Кгп = 0,8 -коефіцієнт завантаження насоса свердловини при перевірці.

​​

​

22. Річні витрати електроенергії на відкачування дренажних вод і технологічних витоків (Wдр) із заглиблених насосних станцій або споруд визначаються за формулою

Wдр = (γ × Qдр × hдр × К)/(ηаг × 102 × 3600), кВт·год,

​

(6) де:

γ = 1002 ÷ 1016 кг/куб.м-питома вага дренажних вод (за даними хіманалізу);

​

​

Qдр = (qдр × Sзм + qтех × n) × 365, тис.куб.м -річний об’єм надходження ґрунтових вод і витоків;

 

де:

qдр = 0,003 × куб.м/доб/м-2 -норма надходження ґрунтових вод через змочену поверхню стін і підлоги заглиблених насосних станцій або споруд;

 

​

Sзм -загальна змочена поверхня стін і підлог, м-2;

​

​

qтех = 0,5 куб.м/доб -середній виток з одного ущільнення на валу насоса;

​

​

n -загальна кількість ущільнень на валах насосів, що одночасно працюють;

​

​

hдр-висота підйому дренажних вод під час відкачування, м;

 

​

К = 1,5 -коефіцієнт запасу на неврахований приплив ґрунтових вод;

​

​

ηаг = 0,6 ÷ 0,7 -середній ККД дренажних насосів.

​​

​

23. Річні витрати електроенергії на подачу повітря для очищення стічних вод в аеротенках (Wоч) визначаються за формулою

Wоч = (qair × Qст × N × K)/Р, кВт·год,

 

(7) де:

 

qair -питомі витрати повітря для очищення стічних вод в аеротенках, куб.м/куб.м стічних вод (беруться за технологічним регламентом експлуатації аеротенків у межах 5,0 - 12,0 куб.м/куб.м);

​

​

Qст -річний об’єм стічних вод, що підлягають очищенню, куб.м;

 

​

N -установлена потужність електродвигунів повітродувок або компресорів, кВт;

​

​

К = 0,75 -коефіцієнт завантаження електродвигуна повітродувки;

​

​

Р-продуктивність повітродувки, м-3/год (за даними щорічних випробувань).

 

​ 

24. Річні витрати електричної енергії на освітлення (Wос) визначаються за формулою

Wос = Kп × T × ΣPвст. × Kпра, кВт·год,

 

(8)

де:

​

Kп-коефіцієнт використання потужності освітлювальних приладів, наведений у додатку 5 до цієї Методики;

 

​

T-кількість годин роботи освітлювальних приладів на рік, наведена у додатку 5 до цієї Методики;

​

​

ΣPвст -установлена потужність освітлювальних приладів, кВт;

​

​

Kпра = 1,05 -коефіцієнт, що враховує втрати в пускорегулювальній апаратурі під час використання люмінесцентних ламп.

​​

​

25. Річні витрати електроенергії на примусову (витяжну і припливну) вентиляцію виробничих приміщень визначаються за формулою

WB = ni × qi × Vi × T × К, кВт·год,

​

(9)

де:

 

ni-кратність повітрообміну за годину для приміщень, наведена у додатках 6, 7 до цієї Методики;

​

​

qi -питома витрата електроенергії на перекачування повітря, кВт·год / 1000 куб.м (береться: qi = 0,5 ÷ 0,6 кВт·год / 1000 куб.м для вентиляторів низького тиску при ni = 1 ÷ 3; qi = 0,7 ÷ 0,8 кВт·год / 1000 куб.м для вентиляторів середнього тиску при ni = 4 ÷ 6; qi = 0,9 ÷ 1,0 кВт·год / 1000 куб.м для вентиляторів високого тиску при ni ≥ 7);

 

​

Vi -розрахунковий об’єм повітря в приміщенні відповідного призначення, тис. м-3;

​

​

T-кількість годин роботи на рік, наведена у додатку 5 до цієї Методики;

​

​

К = 1 -коефіцієнт для приміщень тільки з витяжною вентиляцією;

2 - коефіцієнт для приміщень з витяжною і припливною вентиляцією.

​​

​

26. Річні витрати електроенергії на допоміжні технологічні та виробничі процеси і потреби  для електроспоживачів, не зазначених у пунктах 20-25 цієї Методики, визначаються за формулою

Wдоп = N × T × Kп, кВт·год,

​

(10)

де:

​

N -загальна потужність електроспоживачів одного призначення, що входять до структури підприємства, згідно з табл. 1, кВт;

​

​

Т -кількість годин роботи на рік обладнання даного призначення;

​

​

Кп -коефіцієнт використання потужності робочих одиниць обладнання, наведений у таблиці 2 додатка 8 до цієї Методики.

​​

​

27. Річні втрати електричної енергії в силових трансформаторах (Wтр) визначаються за формулою

ΔWтр = ΔPxx × To + ΔPкз × (Sф / Sн)-2 × Тр, кВт·год,

 

(11)

де:

 

ΔРхх -втрати холостого ходу трансформатора, кВт (беруться за паспортними даними);

​

​

То -кількість приєднань трансформатора до електромережі за звітний період або рік;

 

​

ΔPкз -втрати короткого замикання, кВт (беруться за паспортними даними);

​

​

Sф -фактичне навантаження на трансформатор, кВА;

​

​

Sн -номінальна потужність трансформатора (береться за паспортними даними), кВА;

​

​

Тр -річна фактична тривалість робіт трансформатора під навантаженням (береться за графіком робіт), год.

​​

​

28. Річні втрати електричної енергії в розподільних мережах, які необхідно визначати для розрахунку загальновиробничих норм, складаються з їх втрат у лініях, що живлять окремі підрозділи підприємства, визначаються за формулою

 

ΔWл = 3 × I-2 × Rф × T × 10-3, кВт·год,

(12)

де:

​

I -середня квадратична величина струму у фазі лінії, А;

 

​

Rф -активний опір однієї фази лінії, Ом;

 

​

T -кількість годин роботи лінії на рік.

​​

​

29. Структура споживачів теплової енергії на ПВКГ наведена у додатку 9 до цієї Методики.

​​

​

30. Загальновиробничі норми витрат теплової енергії ПВКГ і їх структурних підрозділів визначаються за формулою

q = (ΣАоп + ΣАвен + ΣАдод + ΣАвтр - ΣАтех) / Qплан, Гкал/1000 куб.м,

(13)

​

де:

ΣАоп -загальні (річні) витрати теплової енергії на опалення і природну витяжну вентиляцію адміністративних, побутових і допоміжних виробничих приміщень, Гкал;

 

​

ΣАвен  -загальні (річні) витрати теплової енергії на підігрівання повітря під час припливно-витяжної вентиляції виробничих приміщень, Гкал;

​

​

ΣАдод  -загальні (річні) додаткові витрати теплової енергії на гаряче водопостачання, обігрів метантенків тощо, Гкал;

​

​

ΣАвтр  -загальні втрати (річні) теплової енергії у власних теплових мережах, Гкал/рік;

​

​

ΣАтех -загальні (річні) тепловиділення технологічного устаткування, яке використовується для опалення виробничих приміщень, Гкал.

​​

​

31. Річні витрати теплової енергії на опалення і природну витяжну вентиляцію приміщень (Аоп) беруться за даними проектної документації або розраховуються за укрупненими вимірниками, наведеними у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики.

​

​

При розрахунках річних витрат теплової енергії для будівель, що містять приміщення різного призначення (з різними вимогами до внутрішньої температури і вентиляції), загальні витрати теплової енергії складаються з витрат на опалення і вентиляцію окремих приміщень, розрахованих відповідно до їх вимог.

 

​

Розрахунки виконуються за формулою

Аоп = VTоп × n × [qo/a × (tвн - tср.о) + qв × (tвн - tов)], Ккал,

(14)

 

де:

V -будівельний об’єм будівлі (споруди) за зовнішнім обміром, м-3;

​

​

Tоп  -тривалість опалювального сезону, діб, наведена у додатку 10 до цієї Методики;

​

​

n = 24 години  -тривалість опалення на добу;

​

​

qo  -питома теплова характеристика будівлі на опалення, Ккал/куб.м·год·-0С, наведена у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики;

​

​

qв  -питома теплова характеристика будівлі на вентиляцію, Ккал/куб.м·год·-0С, наведена у таблиці 1 додатка 8 до цієї Методики;

​

​

a -поправочний коефіцієнт на зміну питомої теплової характеристики будівлі, наведений у таблиці 2 додатка 8 до цієї Методики;

​

​

tвн  -середня розрахункова температура опалюваного приміщення, -0С, наведена у додатках 6, 7, 8 до цієї Методики;

​

​

tср.о -середня температура опалювального періоду, -0С, наведена у додатку 6до цієї Методики;

​​

​

tов -середня розрахункова температура на вентиляцію, -0С, наведена у додатку 10 до цієї Методики.

​​

​

32. Річні витрати теплової енергії на підігрівання повітря під час припливно-витяжної вентиляції виробничих приміщень (Авен) визначаються за формулою

​

Авен = V × T × n × m × q × (tвн - tср.о), Ккал,

(15)

​

де:

V -будівельний об’єм приміщення, що провітрюється, куб.м;

​

​

Т -тривалість опалювального сезону, діб, наведена у додатку 10до цієї Методики;

​

​

n -тривалість роботи вентиляції на добу, год;

​

​

m = 1-12 -кількість обмінів повітря в приміщенні за годину, наведена у додатках 5, 6 до цієї Методики;

​

​

q = 0,31 Ккал/куб.м·-0С -питома теплоємність повітря;

 

​

tвн -середня розрахункова температура опалюваного приміщення, -0С, наведена у додатках 6, 7, 8 до цієї Методики;

 

​

tср.о - середня температура опалювального періоду, -0С, наведена у додатку 10 до цієї Методики.

​​

​

33. Річні витрати теплової енергії на гаряче водопостачання (Агв) визначаються за формулою

Агв = 365 × [(N1 × m1 + N2 × m2) × (tг - tх) + G × m3 (tп - tх)], Ккал,

​

(16)

де:

 

N1 -середня кількість робітників, що користуються душем за добу, осіб;

​

 

N2 -середня кількість робітників і службовців, що користуються туалетом і умивальниками за добу, осіб;

​

​

m1 = 85 л/добу -витрати води на 1 особу при користуванні душем;

​

​

m2 = 12 л/добу  -витрати води на 1 особу при користуванні умивальником;

 

​

m3 = 25 л/кг -витрати гарячої води на прання спецодягу;

​

​

G -кількість спецодягу, що підлягає пранню, кг/доб;

​

​

tг = 37 -0С -температура гарячої води після змішувача в душі або умивальнику;

​

​

tп = 65 -0С -температура гарячої води при пранні;

​

​

tх -середня річна температура холодної водопровідної води (при відсутності даних береться: узимку - 5 -0С, улітку - 15 -0С); визначається за формулою

tx = [ 5T + 15 × (365 - T)] / 365, -0C,

(17)

​

де

Т- тривалість опалювального періоду, діб, наведена у додатку 6 до цієї Методики.

​​

​

34. Річні витрати теплової енергії для обігріву метантенків (Ам) визначаються за формулою

Ам = 365 Qд ( t - tо) С × К, Ккал,

 

(18)

де:

 

Qд -добова доза завантаження метантенків (за даними експлуатації), куб.м/добу;

​

​

t -розрахункова температура в метантенку (для мезофільного процесу бродіння осаду - 33 -0С, для термофільного процесу - 53 -0С);

 

​

tо -середньорічна температура осаду, що подається до метантенку;

​

​

С = 1,05 Ккал/кг·-0С  -теплоємність осаду;

​​

​

К = 1,25 -коефіцієнт тепловтрат для заглиблених метантенків.

​​

​

35. Втрати теплової енергії у власних теплових мережах визначаються на підставі випробувань. Тимчасово до їх проведення дозволяється приймати величину цих втрат у частках від кількості поданої теплової енергії по теплотрасі протяжністю:

​

до 300 м - 1% на кожні 100 м;

 

до 500 м - 2,9% на всю протяжність;

 

до 1000 м і більше - 0,6% на кожні 100 м, але не більше 13% на всю довжину.

​​

​

36. Розрахунок виділень теплової енергії технологічним устаткуванням.

​

Теплова енергія, що виділяється під час роботи електродвигунів технологічного устаткування, повинна

враховуватись при розрахунках опалення цих приміщень в опалювальний період та при розрахунках витрат електричної енергії на вентиляцію в теплий період.

 

 

Під час експлуатації метантенків виділяється біогаз, що може бути використаний як паливо в котельних установках.

 

 

Розрахунок теплових виділень технологічного устаткування (Атех) виконується за формулою

Атех = 860 × N × T × Kз × (1 - ηдв), Ккал,

 

(19)

​

де:

860 -коефіцієнт перерахунку електричної енергії (кВт·год) в теплову (Ккал);

​

​

N -установлена потужність технологічного устаткування (з паспорта підприємства), кВт;

​

​

Т -кількість годин роботи технологічного устаткування  за опалювальний період, годин;

​

​

Кз = 0,75 -середній коефіцієнт завантаження устаткування;

​

​

ηдв -середній ККД електродвигунів (з паспортних даних).

​​

​

Розрахунок теплової енергії, яка може бути одержана під час спалювання біогазу (Абг), виконується за формулою

 

Абг = 365 × q × Qд × (1 - ро) × (1 - Z) × Rr, Ккал,

(20)

 

де:

q -теплова здатність біогазу, Ккал/м-3 (береться 5000 Ккал/м-3);

 

​

Qд - добова доза завантаження метантенків (за даними експлуатації), куб.м/доб;

​

​

ро -вологість завантаженого осаду (за даними хіманалізу) у межах 0,93-0,97;

​

​

Z -зольність завантаженого осаду (за даними хіманалізу) у межах 0,28-0,32;

​​

​

Rr -розпад беззольних речовин завантаженого осаду (на підставі даних хімічного аналізу осадів) у межах 0,42-0,45.

​​​​

37. Розрахунок необхідної кількості умовного палива для забезпечення потреб у тепловій енергії підприємства в цілому за наявності власної котельної установки (або по окремих його підрозділах) виконується за формулою

​

Вум = ΣА / (Qум × ηкот), кг у. п.,

(21)

 

де:

Вум -річна розрахункова потреба в умовному паливі, кг;

​​

​

ΣА -загальні (річні) розрахункові витрати теплової енергії по підприємству в цілому (або по окремих його підрозділах), Ккал;

 

​

Qум = 7000 Ккал/кг -теплотворна здатність умовного палива;

​

​

ηкот-ККД власної котельної установки (за паспортними даними).

​​

​

Начальник Управління водопровідно-каналізаційного господарства

 

О. Жученко

​​

​

джерело:  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1606-12